Шановні друзі, колеги,рідні!

Вітаю з Новим роком! Бажаю, щоб 2019-й подарував багато приводів для радості і щасливих моментів. Нехай збудуться найзаповітніші бажання і у всіх справах вас супроводжує удача! Залиште всі негаразди позаду і в цю новорічну ніч повірте в диво, воно обов’язково збудеться!

Яке величне,прекрасне створіння ця жінка

ЯКЕ ВЕЛИЧНЕ, ПРЕКРАСНЕ 

СТВОРІННЯ ЦЯ ЖІНКА

Живу думкою одною, про ті світлі часи,

Коли людина стане володарем своєї душі.

                Марко Вовчок 

     22 грудня 1833 року народилася українська письменниця Марко Вовчок, яка до появи її "Народних оповідань" була просто Марією Олександрівною Вілінською, дружиною фольклориста й учителя Немирівської гімназії Опанаса Марковича. Якраз на Немирівщині  Марія Олександрівна й стала Марком Вовчком.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЇЇ ЖИТТЯ
1. ТЯЖКЕ ДИТИНСТВО
Вітчим Марії був картярем і п'яницею, часто ганявся за дитиною з сокирою та погрожував зарубати, тому її відправили до приватного харківського пансіону. Згодом матері довелося піти від нього, а своїх двох дітей вона віддала на виховання родичам. Марія, разом зі своїм братом, жила у приймах своєї тітки. У кутку будинку Марії поставили ліжко та перегородку.
2. ЄДИНА В УКРАЇНІ ЖІНКА-ПИСЬМЕННИЦЯ
Наприкінці 50-х років ХІХ століття Марія Вілінська була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею.
3. ВРАЖАЛА ВСІХ СВОЄЮ КРАСОЮ 
Вілінська була надзвичайно вродливою жінкою. Чоловіки захоплювалися, боготворили, кохали й проклинали Марію. Український письменник Тарас Григорович Шевченко теж піддався чарам та красі тендітної Марії. "Яке піднесено-прекрасне створіння ця жінка!" – говорив про неї Шевченко. Крім того, він неодноразово присвячував їй свої вірші.
 4. ПИСЬМЕННИЦЯ ВОЛОДІЛА БЛИЗЬКО ДЕСЯТЬМА МОВАМИ
Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші. У родині письменниці повсякденною мовою була французька.
5. НАЙБІЛЬШУ СЛАВУ ПИСЬМЕННИЦІ ПРИНЕСЛА ПОВІСТЬ "МАРУСЯ"
Найбільшу славу принесла їй повість "Маруся" – історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість була написана у 1860-х роках. Згодом отримала нагороду Французької Академії та була перекладена багатьма мовами.
 6.ПИСЬМЕННИЦЯ ВИПУСКАЛА ВЛАСНИЙ ЖУРНАЛ
Марко Вовчок випускала журнал, який мав допомагати інтелігентним жінкам, у якому піднімалося питання емансипації. У 1871 році вийшло 12 чисел видання, а в 1872 – 5. "Мене дуже тепер хвилює думка, скільки б могли зробити жінки, священицькі доньки й дружини, і що вони нічого не роблять", – писала Марія Вілінська.
 7.ТЯЖКА ХВОРОБА ЗАБРАЛА З ЖИТТЯ ВІЧНО МОЛОДУ ПИСЬМЕННИЦЮ
Коли лікарі виявили у письменниці пухлину мозку, у її русій косі не було ані сліду сивини. Свої роки Марія доживала на Кавказі, де служив її чоловік. 10 серпня 1907 року пішла з життя, сидячи в саду під улюбленою грушею, де і була похована. 

Шановні діти, вчителі! Пропоную вашій увазі інтерактивний тест по повісті Марка Вовчка "Дев'ять братів і десята сестриця Галя"

ЇДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ В УКРАЇНУ РІДНИЙ КРАЙ

Чудотворець Миколай!

Ти про нас не забувай!

Дай нам радості скоріше,

І здоров'я не шкодуй!

Від біди убережи,

Дай нам світла і тепла,

Миру, щастя і добра!

Незвичайного святкового дня, 19 грудня в шкільній бібліотеці пройшла година гарного настрою "Добрими ділами славлять діти Миколая"з учнями 2 класу. 

Я,класний керівник Пшенична Світлана Федорівна, ознайомили дітей з легендами та переказами про Святого Миколая, про історію його життя. Діти розповідали про свої гарні вчинки, ділились радістю, що зранку до кожного завітав Миколай і залишив подарунок.

В цій затишній, святковій атмосфері з уст маленьких читачів лунали пісні, вірші. Впродовж свята

дітлахи відгадували новорічні загадки, згадували прислів'я  і приказки пов'язані з ім'ям Миколи Чудотворця.Приймали участь у різноманітних іграх, де кожна дитина проявила свої творчі здібності і отримали величезне задоволення.

Діти познайомились з книжковою виставкою "Коли приходить Новий рік", де представлена література про традиції святкування новорічних свят. Учнів зацікавила  виставка зимових  святкових композицій. Наслідуючи щедрість Миколая всіх учасників свята пригощали солодощами. Книги в дарунок від Святого Миколая отримала і шкільна бібліотека.

Гріщенко Анна Миколаївна, класний керівник 5 класу, разом з учнями провели захід "Святий Миколай, до нас у гості завітай", який був спрямований на відродження національних традицій на роз'яснення духовної цінності свята. Діти показали інсценізацію казки "Ріпка" на новий лад та доповнили її музичними номерами.

А ось учні 1 класу, разом з батьками та класним керівником Лобановою Таїсією Юріївною, здіснили Новорічну подорож до казки "Колобок". Клас став  імпровізованим театром, в якому є актори і глядачі. Маленькі актори перетворилися в казкових героїв і зіграли свої ролі.  Зала була наповнена веселим спілкуванням і чудовим настроєм. Діти та дорослі із задоволенням переглянули казку, переживаючи за долю кожного казкового героя.Як і очікували глядачі, казка  завершилася перемогою Добра над Злом.

Шановні вчителі, діти,батьки! Вашій увазі представляю гру "Відгадай загадку"

                                                     

ХАЙ ЖИВЕ ДУХ НЕСПОКОЮ

Микола Хвильовий ( справжнє ім'я Микола Григорович Фітільов) народився 13 грудня 1893 року в селі Тростянець Сумскої області. Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. З 1921 року живе  й працює в Харкові, де  активно заявив про себе як один із організаторів літературно - художнього життя.

- Цикли памфлетів Миколи Хвильового - "Камо грядеши","Думки проти течії","Апологети писаризму", полемічний трактат "Україна чи Малоросія?", роман "Вальдшнепи" викликали гостру реакцію партійних ортодоксів.

- Перші поетичні збірки Миколи Хвильового "Молодість"(1921р.),"Досвітні симфонії"(1922р.), поема "В електричний вік"(1921р) дістали досить високу оцінку тогочасних літературознавців. Збірка його прозових творів " Сині етюди" (1923р.) стала якісно новим етапом в розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні обрії.

- "Я (Романтика)"- сповідь героя розповідь від першої особи. Взагалі  для Миколи Хвильового було характерне руйнування традиційних сюжетно - оповідних моделей  української прози. Саме такий стиль характерний для більшості його новел та оповідань.

- Однак письменник змушений був існувати в умовах творчої несвободи. Хвильового звинувачували в антипартійності, "українському  буржуазному націоналізмі". В атмосфері шаленого цькування, передчуваючи наближення тотального терору, М. Хвильовий покінчив життя самогубством 13 травня 1933 року.

   БІЛЬШЕ ПРАЦЮВАВ, НІЖ ЖИВ... 

 Мовби чарами повитий,

До безсмертної мети

Йшов він, впертий, працьовитий

Падав...знов вставав іти,

Всі свої найкращі сили,

Гарт душі, усе, що мав,-

З ранніх літ і до могили,

Він на працю віддавав. 

    Грінченко Борис Дмитрович народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки,тепер Харківського району Харьківської області, у дворянській родині з глибоким козацьким корінням та літературними зв'язками.

    Усе життя Борис Грінченко втілював ідею створення національної школи.Він зробив вагомий внесок у справу систематизації  української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання, закладав основи української педагогіки.

    Грінченко увічнив своє ім'я, пишучи для дорослих та дітей вірші, оповідання, повісті, думи, казки,пісні.

    Він вивчав і досліджував нашу українську мову: створював для дітей шкільні підручники, писав статті, це під його редакцією і завдяки його праці, ще до революції вийшов у світ славнозвісний чотиритомний "Словарь української мови", що став настільною книгою для багатьох поколінь філологів.

   Багато років Грінченко Б.Д. працював вчителем на Харківщині, Луганщині та Сумщині, діти його любили так само, як і він дітей.Тому в його поезіях, оповіданнях таке багате, своєрідне світобачення школярів, їхня допитливість, прагнення до освіти, сердечне співчуття до знедолених.

   Про любов до рідної землі писали і пишуть чимало письменників, однак  Б.Грінчеку вдалося в ніжно - ліричному ключі найсильніше передати оте священне почуття любові до батьківського краю.

   Пішов у вічність Борис Дмитрович Грінченко на 47-му році життя 6 травня 1910 року. Його поховано у Києві на Байковому кладовищі.

 

                                  

Збройні сили України -

Слава, гордість, міць країни!

Захищають мир, свободу

Служать рідному народу!

Щира шана і подяка

Хлопцям, молодим солдатам.

Що строкову службу чесно,

Сприйняли як борг почесний!

Матері й батьки шановні

Вихованням послідовним

Відчуття патріотизму

І повагу до Вітчизни

У серцях синів зростили -

Вартувати відпустили

Мирну, вільну і єдину

Незалежну Україну!

Тож вшануймо в день святковий

Всіх без винятку військових!

Завдяки їх чесній службі

Живемо у мирі, дружбі!

Адже мир тоді панує,

Коли армія чатує!

Співець радості і журби

СПІВЕЦЬ РАДОСТІ І ЖУРБИ

Я марив лицарем явитись перед вами,

Гінцем і вісником життя!

 О.Олесь

Цікаві факти з біографії письменника:

- Справжнє  ім'я - Олександр Іванович Кандиба. Олесем його називала  дружина.Через це поет почав друкувати інтимну лірику( а згодом і інші твори) саме під таким псевдонімом.

- Під час навчання у Харьківському ветеринарному університеті самостійно вивчав польську, сербську та болгарську мови. У той же період, на відкритті пам'ятника Котляревському у Полтаві, зустрівся з Панасом Мирним, Лесею Українкою та іншими культурними діячами того часу. Після цієї зустрічі вирішив повністю перейти на українську мову.

- Його перша збірка поезій "З журбою радість обнялась" вийшла у 1907 році за кошти мецената Петра Стебницького. Після закінчення університету Олександр Олесь намагався знайти професію пов'язану з творчою діяльністю - у газетах чи видавництвах. Проте тоді  у нього це не вийшло, внаслідок чого поет 10 років працював ветеринаром у Києві. Більшість творів писав у кав'ярнях чи дома в ранці за чаєм.

- У 1919 році рятуючись від більшовиків, Олександр Олесь з дипломатичним паспортом виїздить до Угорщини, залишаючи у Києві сім'ю. Через 4 роки Червоний Хрест допомагає вивезти за кордон дружину і сина.

- Після смерті 22 липня 1944 року, поета поховали на Ольшанському кладовищі у Празі. 3 січня 2017 -го року його перепоховали у Києві на алеї почесних поховань Лук'янівського кладовища.

    Десятки пісень покладених на музику українськими та європейськими композиторами.  Його рядки увійшли в людське життя, людське серце назавжди.

    Олександр Олесь писав чудові, ніжні і ліричні поезії, його віршами освідчувались в коханні. Для малечі  він писав вірші, казки, інсценізації.

П'єсу - казку "Бабусина пригода" він створив для сина, з яким дуже любив гратися. До речі, син Олександра Олеся, відомий поет Олег Ольжич, був не лише літератором, а й знаним археологом.

 Шановні вчителі, діти пропоную вашій увазі гру - тест по казці "Бабусина пригода".

Щедроти душі дітям

ЩЕДРОТИ ДУШІ ДІТЯМ

     Народився Платон Воронько 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина Охтирського району Сумської області. Головним вчителем і авторитетом  для малого Платона був його дідусь Василь. Він був сліпим кобзарем і часто вирушав у кобзарські мандри, а звідти приносив хлопчику і п'ятаки, і пряники, а головне козарські пісні. В подальшому це спонукало Платона писати свої власні твори.На його поетичних творах виростало не одне покоління української дітвори.Вірші Платона Воронька живуть між людей, звучать на дитячих святах, вивчаються в школі.Хто хоч раз їх прочитав запам'ятає на все життя.

Платон Воронько- автор текстів популярних пісень, віршів-мініатюр, віршованих оповідань, казок, балад, поем. Його веселі, дотепні віршики мали неабияку популярність серед малечі.Для дітей Платон Микитович написав близько 50- книжок.Його книжки виходили мільйонними тиражами.

"Поезія і дитинство - це для Платона Воронька спільне, невід'ємне одне від одного.Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою...Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість - він усі щедроти своєї душі віддавав найменшим!"- так сказав про поета Анатолій Костецький.

Шановні діти, батьки! Пропоную вашій увазі гру - склади пазл "Падав сніг на поріг".

  Також прослухайте пісню на слова Платона Воронька "Кожушок"