Вітаю вас у блозі "Світ духовності!"
Шановні читачі! Ми раді з вами спілкуватись. Наш блог - життя шкільної бібліотеки. Приходьте до нас і ви дізнаєтесь багато цікавого. Ми чекаємо на вас.



субота, 12 січня 2019 р.


«Щедрий вечір! Добрий вечір!»: 
традиції і звичаї зустрічі Старого Нового року
Старий Новий рік - у ніч із 13 на 14 січня. У 2019 це свято припадає із неділі на понеділок.
  А чи знаєш ти, чому Старий Новий рік так називається і звідки пішла така незвичайна традиція двічі відзначати одне і те ж саме свято?

  Таке стилістично прикольне поняття і поєднання слів із протилежним значенням як "Старий Новий рік" виникло через розбіжність на 13 днів між двома календарями - Юліанським і Григоріанським. Рік-то новий, але за старим стилем - от і вийшов Старий Новий рік.
  Традиції Старого Нового року. Споконвіку на Старий Новий рік було прийнято накривати пишний і щедрий стіл, від сюди і пішла інша назва свята – Щедрий вечір. Вважається, що чим багатшим буде стіл, тим більше благ господар отримає в наступному році.
    Ввечері 13 січня дівчата ходили по хатах і щедрували. Щедрувальники вітають усіх з наступаючим святом і бажають багатства, здоров'я і благополуччя.
   З ранку 14 лютого починають ходити хлопчики-посівальники. Вони ходили по хатах родичів, сусідів і знайомих, засипаючи їх зерном. Зерно посівальників не можна було вимітати до заходу сонця. Посівальникам віддячували фруктами та іншими гостинцями, пізніше їм почали давати гроші, частину яких вважалося правильним пожертвувати церкві. Також вважалося, що першим 14 січня в будинок повинен заходити чоловік - тоді буде і хороший урожай, і худоба здорова, і в хаті лад.


вівторок, 8 січня 2019 р.


                                    ТАЛАНТ ВІДДАНИЙ НАРОДУ

 Талант мужності й талант співчуття,
без яких не буває
 справжнього письменника,
вищою мірою був
притаманний цій людині,
виявляючись і в творчості,
і в життєвих вчинках...
                                                   Олесь Гончар 

  Справжнє прізвище - Панасенко. Народився в м. Ічні на Чернігівщині. Навчався в учительській семінарії. Працював учителем на Київщині та Полтавщині.
  Переслідувався владою за революційну діяльність,був заарештований.У 20 -х роках завідував дитячим будинком,працював учителем у трудовій школі в м.Києві.
                     Доля дітей в оповіданнях Степана Васильченка
   Степан Васильченко, письменник i учитель, любив дiтей i присвятив ïм чимало щирих i правдивих творiв, у яких подав цiлу галерею дитячих образiв.
    Вболiваючи за долю малечi з народу, Васильченко вважав, проте, за неприродне малювати ïхнє життя одними сумними фарбами... Не слiд навмисне гасити бадьорiсть, життєздатнiсть, радiсть життя...
   Дiти - героï Васильченкових оповiдань - жвавi, дотепнi, сповненi енергiï, кмiтливi, допитливi. Життя бiдняцьких дiтей - безхлiбне й невеселе, вiд недоïдання вони худi, аж свiтяться, стають сумними й зажуреними, але досить ïм ласкаве слово сказати, приголубити, i вони щиро, по-дитячому втiшаються. Та це лише початок шляху, на якому ïх чекатимуть розчарування, зiткнення з соцiальною кривдою i боротьба за людську гiднiсть. Дитячий свiт маленьких героïв, немов крапля чистоï джерельноï води, вбирає в себе i вiддзеркалює променi сонця i  життєвi хмари.

  Класичним надбанням української дитячої літератури стали твори С.Васильченка "Неслухняний глечик", "Дощ", "Витрішки", "Циганка"," Басурмен", "Свекор","В бур'янах".
   Давня хвороба серця обірвала життя Степана Васильченка 11 серпня 1932 року.
Похований на Байковому кладовищі в Києві. 








понеділок, 31 грудня 2018 р.


 Шановні друзі, колеги,рідні!
Вітаю з Новим роком! Бажаю, щоб 2019-й подарував багато приводів для радості і щасливих моментів. Нехай збудуться найзаповітніші бажання і у всіх справах вас супроводжує удача! Залиште всі негаразди позаду і в цю новорічну ніч повірте в диво, воно обов’язково збудеться!





субота, 22 грудня 2018 р.

ЯКЕ ВЕЛИЧНЕ, ПРЕКРАСНЕ 
СТВОРІННЯ ЦЯ ЖІНКА
Живу думкою одною, про ті світлі часи,
Коли людина стане володарем своєї душі.
                Марко Вовчок 
     22 грудня 1833 року народилася українська письменниця Марко Вовчок, яка до появи її "Народних оповідань" була просто Марією Олександрівною Вілінською, дружиною фольклориста й учителя Немирівської гімназії Опанаса Марковича. Якраз на Немирівщині  Марія Олександрівна й стала Марком Вовчком.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЇЇ ЖИТТЯ
1. ТЯЖКЕ ДИТИНСТВО
Вітчим Марії був картярем і п'яницею, часто ганявся за дитиною з сокирою та погрожував зарубати, тому її відправили до приватного харківського пансіону. Згодом матері довелося піти від нього, а своїх двох дітей вона віддала на виховання родичам. Марія, разом зі своїм братом, жила у приймах своєї тітки. У кутку будинку Марії поставили ліжко та перегородку.
2. ЄДИНА В УКРАЇНІ ЖІНКА-ПИСЬМЕННИЦЯ
Наприкінці 50-х років ХІХ століття Марія Вілінська була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею.
3. ВРАЖАЛА ВСІХ СВОЄЮ КРАСОЮ 
Вілінська була надзвичайно вродливою жінкою. Чоловіки захоплювалися, боготворили, кохали й проклинали Марію. Український письменник Тарас Григорович Шевченко теж піддався чарам та красі тендітної Марії. "Яке піднесено-прекрасне створіння ця жінка!" – говорив про неї Шевченко. Крім того, він неодноразово присвячував їй свої вірші.
 4. ПИСЬМЕННИЦЯ ВОЛОДІЛА БЛИЗЬКО ДЕСЯТЬМА МОВАМИ
Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші. У родині письменниці повсякденною мовою була французька.
5. НАЙБІЛЬШУ СЛАВУ ПИСЬМЕННИЦІ ПРИНЕСЛА ПОВІСТЬ "МАРУСЯ"
Найбільшу славу принесла їй повість "Маруся" – історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість була написана у 1860-х роках. Згодом отримала нагороду Французької Академії та була перекладена багатьма мовами.
 6.ПИСЬМЕННИЦЯ ВИПУСКАЛА ВЛАСНИЙ ЖУРНАЛ
Марко Вовчок випускала журнал, який мав допомагати інтелігентним жінкам, у якому піднімалося питання емансипації. У 1871 році вийшло 12 чисел видання, а в 1872 – 5. "Мене дуже тепер хвилює думка, скільки б могли зробити жінки, священицькі доньки й дружини, і що вони нічого не роблять", – писала Марія Вілінська.
 7.ТЯЖКА ХВОРОБА ЗАБРАЛА З ЖИТТЯ ВІЧНО МОЛОДУ ПИСЬМЕННИЦЮ
Коли лікарі виявили у письменниці пухлину мозку, у її русій косі не було ані сліду сивини. Свої роки Марія доживала на Кавказі, де служив її чоловік. 10 серпня 1907 року пішла з життя, сидячи в саду під улюбленою грушею, де і була похована. 
Шановні діти, вчителі! Пропоную вашій увазі інтерактивний тест по повісті Марка Вовчка "Дев'ять братів і десята сестриця Галя"

середа, 19 грудня 2018 р.

ЇДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ В УКРАЇНУ РІДНИЙ КРАЙ

Чудотворець Миколай!
Ти про нас не забувай!
Дай нам радості скоріше,
І здоров'я не шкодуй!
Від біди убережи,
Дай нам світла і тепла,
Миру, щастя і добра!

Незвичайного святкового дня, 19 грудня в шкільній бібліотеці пройшла година гарного настрою "Добрими ділами славлять діти Миколая"з учнями 2 класу. 
Я,класний керівник Пшенична Світлана Федорівна, ознайомили дітей з легендами та переказами про Святого Миколая, про історію його життя. Діти розповідали про свої гарні вчинки, ділились радістю, що зранку до кожного завітав Миколай і залишив подарунок.
В цій затишній, святковій атмосфері з уст маленьких читачів лунали пісні, вірші. Впродовж свята
дітлахи відгадували новорічні загадки, згадували прислів'я  і приказки пов'язані з ім'ям Миколи Чудотворця.Приймали участь у різноманітних іграх, де кожна дитина проявила свої творчі здібності і отримали величезне задоволення.
Діти познайомились з книжковою виставкою "Коли приходить Новий рік", де представлена література про традиції святкування новорічних свят. Учнів зацікавила  виставка зимових  святкових композицій. Наслідуючи щедрість Миколая всіх учасників свята пригощали солодощами. Книги в дарунок від Святого Миколая отримала і шкільна бібліотека.
Гріщенко Анна Миколаївна, класний керівник 5 класу, разом з учнями провели захід "Святий Миколай, до нас у гості завітай", який був спрямований на відродження національних традицій на роз'яснення духовної цінності свята. Діти показали інсценізацію казки "Ріпка" на новий лад та доповнили її музичними номерами.
А ось учні 1 класу, разом з батьками та класним керівником Лобановою Таїсією Юріївною, здіснили Новорічну подорож до казки "Колобок". Клас став  імпровізованим театром, в якому є актори і глядачі. Маленькі актори перетворилися в казкових героїв і зіграли свої ролі.  Зала була наповнена веселим спілкуванням і чудовим настроєм. Діти та дорослі із задоволенням переглянули казку, переживаючи за долю кожного казкового героя.Як і очікували глядачі, казка  завершилася перемогою Добра над Злом.



Шановні вчителі, діти,батьки! Вашій увазі представляю гру "Відгадай загадку"

                                                     

понеділок, 10 грудня 2018 р.

ХАЙ ЖИВЕ ДУХ НЕСПОКОЮ

Микола Хвильовий ( справжнє ім'я Микола Григорович Фітільов) народився 13 грудня 1893 року в селі Тростянець Сумскої області. Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. З 1921 року живе  й працює в Харкові, де  активно заявив про себе як один із організаторів літературно - художнього життя.
- Цикли памфлетів Миколи Хвильового - "Камо грядеши","Думки проти течії","Апологети писаризму", полемічний трактат "Україна чи Малоросія?", роман "Вальдшнепи" викликали гостру реакцію партійних ортодоксів.
- Перші поетичні збірки Миколи Хвильового "Молодість"(1921р.),"Досвітні симфонії"(1922р.), поема "В електричний вік"(1921р) дістали досить високу оцінку тогочасних літературознавців. Збірка його прозових творів " Сині етюди" (1923р.) стала якісно новим етапом в розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні обрії.
- "Я (Романтика)"- сповідь героя розповідь від першої особи. Взагалі  для Миколи Хвильового було характерне руйнування традиційних сюжетно - оповідних моделей  української прози. Саме такий стиль характерний для більшості його новел та оповідань.
- Однак письменник змушений був існувати в умовах творчої несвободи. Хвильового звинувачували в антипартійності, "українському  буржуазному націоналізмі". В атмосфері шаленого цькування, передчуваючи наближення тотального терору, М. Хвильовий покінчив життя самогубством 13 травня 1933 року.