У світі Франкової казки

                                                              Івану Яковичу Франку

               27 серпня виповнилося 160 років         

Перегортаючи сторінки його творчості, ми прагнемо збагнути й осягти багатогранний талант цієї людини. Цей діамант, який щоразу виблискує новими гранями, дивує нас, зачаровуючи.
Іван Франко любив дітей. " Життя,- говорив І Франко,-мені мало всміхалося, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце"

  Саме для них, найменших, Каменяр написав чимало творів, але особливого значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі викладу й сприймання.

     Видатний письменник у дитинстві любив слухати пісні матері, байки, розповіді старих людей. Ще в початковій школі, дев'ятирічний малий Івась почав старанно записувати коломийки, казки, довівши їх кількість за 800.

    Це були перші кроки майбутнього письменника, через які розкривався йому світ звичайних людей, їх душі, сподівання. Хлопчиком Івась вбирав у себе розповіді сільських оповідачів у кузні батька - коваля. Тому ще з дитинства відчув нерівність між людьми, несправедливість, що існувала довкола.

    Ставши дорослим, він сам почав їх писати, через образи звірів - жорстоких, підступних, хитрих - викривав несправедливість у тогочасному житті.

    Іван Якович написав майже п'ятьдесят казок, двадцять із них увійшли до збірки "Коли ще звірі говорили"(1899).

    Франко вважав, що спочатку доцільно знайомити дітей з людськими взаєминами саме через казкові форми, бо гола правда життя може бути болючою для них. Казка ж передасть малому читачеві мудрий народний погляд на життєві конфлікти,оптимістичну віру в перемогу добра і правди.

                          

                              

Найкраща країна - моя Україна

                                                                            

                                                                                

                              Є у всіх одна країна, найрідніша нам усім.

                                     То прекрасна Україна, нашого народу дім.

     24 серпня 1991 року був ухвалений Акт проголошення незалежності України і виникла нова держава - Україна. Народ України продемонстрував світові своє прагнення свободи і державності. Україна як демократична держава стала на

шлях цивілізованого розвитку, і хоча попереду на неї чекають багато випробуваннь, українці впевнені, що зробили правильний вибір.
А день проголошення незалежності — це державне свято. 

     Двадцять п'ять років ми живемо в незалежній Україні й повинні пишатися

тим, що маємо свою державу, мову, землю, традиції і символи. Той є справжнім патріотом, хто своєю поведінкою, працею, знаннями і вчинками зміцнює її могутність. За роки незалежності багато чого змінилося в нашій країні. Зроблено багато, але належить зробити ще більше. Нам треба утвердити Україну як високорозвинену, незалежну європейську державу. Український народ знайде в собі сили і волю, щоб подолати всі труднощі, розумно синтезувати найкращі національні надбання та світовий досвід на шляху розбудови своєї держави.

     Нехай наші серця наповнюються гордістю за свою державу, прагненням до єдності та порозуміння, а наша плідна праця буде надійною запорукою щасливого майбутнього.